Вітаю Вас, Гість

Екологічне виховання в школі

Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; умінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Актуальність проблеми екологічного виховання школярів визначається докорінними змінами у взаємовідносинах людини з природою. Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед педагогічною теорією і практикою завдання формування цілісної системи знань про довкілля – виховувати молоде покоління в дусі бережного, відповідального відношення до природи, спроможне вирішувати питання захисту природних багатств України. Щоб ця вимога перетворилася в норму поведінки кожної людини, необхідно з дитячого віку виховувати почуття відповідальності за стан навколишнього середовища.

На всіх етапах навчання в школі здійснюється процес екологічного виховання, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на фізичні та вікові особливості школярів.

"Сліпота порушує зв'язок між людиною і оточуючим середовищем", – ці слова належать відомому дефектологу Л.С. Виготському. Тому важливим аспе­ктом екологічного виховання дітей із вадами зору є відновлення цих зв'язків, допомога зрозуміти, що "жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне і те ж" (Сенека, І ст. н.е.). Особлива увага у нашій школі при вивченні питань охо­рони природи, екологічних проблем приділяється краєзнавчому матеріалу. Різ­номанітні ландшафти, із різним ступенем антропогенного впливу є багатим ма­теріалом для вивчення охорони компонентів природи. Крім цього, місцевий ма­теріал сприяє вдосконаленню вмінь орієнтування в просторі, мобільності, роз­витку просторового мислення, тактильній, руховій, слуховій аналізаторським системам.

Учні школи разом із вчителем географії Вовщук Л.В. брали участь у Всеукраїнській історико-географічній екс­педиції учнівської молоді "Мікротопоніми України". Мета її – відродження втрачених (забутих) географічних назв малих об'єктів, виховання у підростаю­чого покоління любові до рідної землі, поваги до історичного минулого краю, бережливого ставлення до природних багатств. Роботи учнів зайняли І місце в області і 2-е у Всеукраїнській експедиції. Діти з цікавістю вивчали походження кожного мікротопоніма, складали картки обліку, визначали відстань, азимут, напрям. Такий матеріал зібрано вперше в селі. Оформлений альбом з малюн­ками дітей, схемами, фотографіями. У процесі роботи у дітей розвивалось ПО, практичні навики володіння компасом, складання карт, виховувалось впевне­ність у собі, повага до спадщини батьків, а їх малюнки свідчать про емоційне забарвлення, естетичний смак.

 

Старшокласниці брали участь у проекті «Дівчата інформаційної ери» з охорони пам’яток архітектури Львівщини під керівництвом учителя фізики Сушинської І.Т. і учителя географії Вовщук Л.В. у Львівському інституті інформаційних технологій і зайняли перше місце. Також учнями був написаний лист до Президента України, у якому висловлювалось прохання допомогти збереженню замку у селі. У відповідь приїжджали представники з адміністрації Президента

Учні разом із вчителем Вовщук Л.В. збирали матеріали про природні умови с. Підгірці. Ця ро­бота включала вивчення і охорону найважливіших об'єктів природи: рельєфу, ґрунтів, вод, фауни і флори, а також вивчення демографічних, господарських проблем. Дуже важливим є те, що в ході роботи у дітей із вадами зору уточню­вались, розширювались, збагачувалися уявлення, адже у віці 7-14 років йде ін­тенсивне формування предметних і просторових уявлень, а також ліквідація ве­рбалізму знань. Це є дуже корисним на уроках. Часто при вивченні різних тем з географії – рельєф, клімат, води, населення – використовую на уроці матеріал, зібраний разом з учнями. Також можна оцінити антропогенний вплив на ком­поненти природи. На основі зібраного матеріалу створено альбом "Природні умови с.Підгірці", доповнений малюнками рослин парку, картами, фотографія­ми, а у 2012 році – книгу «Село моє - Підгірці», в якій є розділи «Природні умови та екологічні проблеми села» (Вовщук Л.В., Вовщук Т.В.), «Дендропарк» (Валюх Г.Д.).

У 2012 році був проведений інтегрований урок (англійська мова, географія) «Екологічні проблеми України та їх прояв у нашій місцевості», створено буклет на екологічну тему села, піднято проблеми сміттєзвалищ, охорони рослин Червоної книги, охорони водойм, а також складено лист до сільського голови з пропозиціями дітей щодо покращення екологічного стану місцевості.

Школярі проводять екологічні акції, прибирають у дендропарку, ведуть спостереження за змінами в природі, народний календар, проводять екологічні ігри, виставки, конкурси, тижні екології в школі.

Педагогами проведено:

  • Екскурсія дендропарком с. Підгірці (Ониськів М.С.);
  • Виховну годину «Стежинами рідного краю» (Вовщук М.І., Валюх Г.Д., Вовщук Л.В.);

  • Урок- гру «Земля – не сміттєзвалище» (Вовщук М.І., Сушинська І.Т., Вовщук Л.В.);
  • Інформаційно-просвітницьку годину до Дня ліквідатора на ЧАЕС "Чорнобильський дзвін... За ким же б'є він?" (Гладій З.Л.)

  

  

  • Спільний  урок із музеєм краєзнавства «Верховина» м. Стрия «Історія та природа рідного краю» (Бабій С.Л., Вовщук Л.В.);
  • Виховна годину «Полин Чорнобиль – проти болю чи біль» (Бабій С. Л., Вовщук М.І., Вовщук Л.В.);
  • Урок – суд «Хімія – за чи проти» (Вовщук М.І.);

  • Заочну мандрівку «Весняні первоцвіти» (Валюх Г.Д., Нагорняк Т.В.);

  • Екскурсію в природу «Зачарована краса» (Бучинська Н.В.);

  • Урок з історії щодо збереження пам’ятки архітектури місцевості «Рекламне агентство» (Бабій С.Л.);
  • Екскурсії  природніми об’єктами місцевості;

  • Нетрадиційне заняття «Кольори природи» (Костів Н.М.);
  • Екскурсії в архітектурну памя’тку с. Підгірці (Трубич О.М.).

У 2011 році у парку с. Підгірці проходила міжнародна акція «Ми – твої друзі, природо» з ініціативи сім’ї Герги, в якій брали участь учні Стрия, Підгірцівської школи-інтернату, а також поляки, чехи. Було здійснено прибирання території, конкурс малюнків, маркування рідкісних дерев парку під керівництвом викладача Львівського лісотехнічного університету, який провів опис цих дерев, а також на прохання Світлани Бердник склав перспективний план відновлення парку. Переможці у конкурсі малюнків були нагороджені поїздкою у Польщу та правом безкоштовно відвідувати курси польської мови у м. Стрию.

У навчально-виховному процесі природничих дисциплін важливим засобом засвоєння, поглиблення та закріплення знань є екскурсії еколого-натуралістичного спрямування. Такі необхідні комплексні освітні завданняяк ознайомлення з навколишнім середовищем, вивчення та моніторинг факторів впливу на довкілля, пом'якшення антропогенного впливу на природу, врешті, формування наукового світогляду у підростаючого покоління можливо успішно реалізовувати, проводячи екскурсії в парки, ліси, гори, до пам`яток історії, на промислове та сільськогосподарське виробництво. Безпосередні спостереження за природними явищами під керівництвом учителя сприяють формуванню у школярів уявлення про взаємозв'язок і розвиток компонентів природних ландшафтів, про незахищеність і вразливість природи та вплив на неї людини.

При плануванні та проведенні різноманітних еколого-натуралістичних заходів варто враховувати вікові особливості дітей, їх фізичний розвиток, психологічні особливості. Так, для дітей молодшого шкільного віку екскурсії мають бути ознайомлюючо-навчальними, де знайомство з навколишнім середовищем зводиться в основному до елементарних фенологічних спостережень. Діти середнього шкільного віку залучаються до еколого-натуралістичної роботи, що обов`язково передбачає елементи наукового пізнання. Це найпластичніша вікова група і для знайомства з природою – найбільш сприйнятлива. Тому ведення журналів спостережень, розробка карт та маршрутів міні-експедицій, звітування за результатами досліджень є не тільки захоплюючою грою для дітей, а й початком сходження до справжньої науки.

Для старшокласників екскурсії мають бути проблемно-пошукового спрямування, з подальшим аналізом та шляхами подолання виявлених проблем під час проведення екскурсій, походів, практикумів тощо. Дуже добре, якщо ця діяльність для старших учнів є системною, у них сформований досвід такої роботи та певні уподобання. В такому разі старшокласники залучаються до організації та розробки маршруту експедиції, за їхньої активної участі проводяться дослідження. Надзвичайно ефективними у реалізації цих завдань є застосування проектних методик та інформаційно-комунікаційних технологій, що дають змогу створити суспільно значущий інтелектуальний продукт за результатами проведення екскурсії, експедиції.

Отже, екологічна освіта і виховання стають новим пріоритетним напрямком педагогічної теорії і практики. Тому відповідальна роль у формуванні екологічної культури належить школі – найважливішій ланці становлення особистості. Зв'язок навчальної діяльності з важливими проблемами довкілля дає учням відчуття значущості роботи, що ними виконується. Таким чином відбувається соціологізація навчально-виховного процесу. Сьогодні головне завдання вчителя, вихователя – підвести учнів до правильної оцінки теперішнього екологічного становища, до розуміння необхідності бережливого і економного ставлення до ресурсів природи.

Випускники школи піднімають проблеми природоохоронного характеру і після закінчення школи.

 

 

  Аби не було пізно...

(стаття в газеті «Рідне поле» за 8 серпня 2008 року Світлани Павлів, студентки факультету журналістики ЛНУ ім.. І.Франка ), учениці нашої школи

 

Одна стара приказка говорить: «Що маємо - не бережемо, загубивши - плачемо». Українці, напевно, – найкраще тому підтвердження. Ми не вміємо зберегти те найкраще, що дісталось нам у спадок, а потім кусаємо лікті і думаємо, як все повернути. Скажімо, у нашій історії багато прикладів нещадного нівечення природних багатств. Ми винищили турів, ледь не винищили зубрів, майже вся українська флора занесена до Червоної книги. Той чорнозем, який не вивезли німці, - забруднюємо відходами і сліпо віримо в те, що насправді нічого жахливого ми не зробили.

 

Нещодавно дивилась фільм про старовинні замки України. Почувши знайому назву «Підгірці», на мить відчула гордість. Проте вона швидко зникла. Адже йшлося не про наші Підгірці, що на Стрийщині. На жаль, у наших Підгірцях замок - не пам'ят­ка архітектури, а напівзруйнована купа цегли, і парк - не місце відпо­чинку, а незрозумілий природний інвалід. А колись усе було зовсім не так.

Підгірцівський дендропарк був заснований у XIX столітті тодішнім власником місцевого маєтку Ста­ніславом Бруніцким. Барон Бруніцкий був дорадчим в агрономічній школі села Бережниця, обожнював екзотичні рослини і хотів мати в себе найрізноманітніші диковинки. XIX століття було часом численних ботанічних відкриттів і виведення нових форм декоративних рослин. Тенденція до вирощування екзотів ширилася у світі, не оминула вона й барона.

 

Перші екзотичні рослини з'явились у Підгірцях у 1892 році. Тоді територія парку займала 55 га, була розділена на сад, дендрарій, розарій, теплиці, розсадник, ставки, пасіку. На той час тут росло 239 видів форм рослинності, серед них 195 екзотів. Скажімо, таких, як секвойя, канадський дуб, магнолія трьох видів: біла, червона, рожева та багато інших.

А зараз лишилося лише 16 екземплярів таких незвичайних для наших широт рослин, як бук амурський, липа американська, модрина японська та європейська, тюльпанове дерево, сумах пухнастий (оцтове дерево) та ін. Багато дерев загинуло внаслідок невмілого догляду або через його брак, через розміщення на території парку школи-інтернату та рибгоспу, природного старіння. Немає уже і статуй, які колись стояли у парку, на місці ставка - болото, і лише залишки сходів бовваніють посеред алеї. Важко повірити, що ця алея була улюбленим місцем відпочинку наших батьків, що тут вони проводили чи не всі літні вечори, а на невеликій сцені, що тоді тут була, проходили концерти. Не так давно парк був осередком молодіжного дозвілля, а тепер - це місце зберігання порожніх пляшок з-під пива та різнокольорових обгорток.

Сьогодні жителі села хочуть врятувати хоча б те, що ще залишилось. Важливо знайти людей, котрі би доглядали і охороняли парк. Крім того, якщо селяни та гості, які приїздять у Підгірці, самі не зрозуміють, яке багатство мають під боком, і не почнуть піклуватися про нього, щоб зберегти для нащадків, то жодні відбудови не допоможуть, і Підгірцівський дендропарк залишиться лише писемною згадкою в архівах та на старих фотографіях. Тоді стане нам соромно перед потомками, та, напевно, буде пізно.