Вітаю Вас, Гість

Опис : G:\парк\SAM_2136.JPG                                    Сходинки історії

За низкою ставів із золотого шалу —

Червоні три шпилі.

Ну, казка, благодать!

Колись гніздо пітьми,

тепер — оплот освіти.

Тут жив Браницький, пан,

жорстокий був магнат.

Та щез десь у війну.

Коли ж прийшли совіти,

То перегодом тут відкрили інтернат.

Гаразд, що не тюрма, не божевільня — школа.

Знайшовсь таки естет, все зважив, оцінив.

Який тут дійсно рай, яка краса довкола,

І взимку, й навесні, а надто ж – восени.

                                     (C. Підлужний)

Спогади про школу Бойко Олени Павлівни, Вовщук Ніни Луківни, Хомин Рози Андріївни

      У травні 1947 року в Підгірцях у приміщенні палацу пана Бруніцкого була створена міжобласна спецшкола-інтернат для сліпих дітей. Тут навчалися діти з усієї України, які втратили зір під час війни. Багато з них були старші шкільного віку. Директором школи був Чепурко Самсон Іванович. Частина педагогів були також незрячими або слабозорими.

У 1950 році директором став Начинський Василь Захарович, а заступником призначена Самоїд (Хомин) Галина Степанівна.   

Підпис: Директор школи - Андришин А.І. на полях сортодільниці.Підпис: Перший директор школи
Чепурко С. І. із Хомин Я. Д.

       У 1955 році при Підгірцівській міжобласній спецшколі-інтернаті для сліпих дітей було відкрито два перших класи для слабозорих дітей.   Класоводами були призначені молоді спеціалісти Лозовик Михайло Павлович та Лозовик (Бойко) Олена Павлівна. У 1956 році школа сліпих була розформована і на її місці організовано школу для слабозорих дітей. Сліпих учнів скеровано в Мукачівську та Львівську школи для сліпих дітей. Директором стала Андришин Анна Іванівна, а завучем – киянин Поляков Михайло Олександрович, Драний Василь Іванович. Під його керівництвом діти посадили горіхи біля приміщення школи, які ростуть до цього часу. Умови проживання дітей у школі були важкі. До 1957 року приміщення освітлювали гасовими лампами. Спеціальних зошитів та книжок для слабозорих дітей не було. Вихователі графили зошити для роботи вчителя, а вчитель для вихователя. На наради керівники школи їздили панською бричкою, а потім – на критих вантажних  машинах. У школі працювали гуртки: хоровий, духовий оркестр (керівник Кацідан Володимир Олександрович), драматичний (керівник – Лозовик Олена Павлівна.

Підпис: 27 березня 1959 р. Виступ на районній олімпіаді


Педагоги обмінювалися досвідом з колективами шкіл Нагуєвич, Вигоди, Мукачева та школи № 100 міста Львова. Такі заходи були особливо поширені при Бігуну Василю Івановичу. Завучем у той період був Даценко Іван Васильович. Бігун В.І. був вимогливим директором і добрим господарем. При школі існувало допоміжне господарство: 7 корів, свиноферма, кролеферма, шкулка (продавали саджанці садових дерев) і кілька гектарів землі.

       Школа була повністю забезпечена молочними продуктами і м’ясом. Навесні 1957 року школа придбала дизель для освітлення. Підлоги у класах і спальнях учні натирали мастикою і слідкували за чистотою, заставляли роззуватися. Кожного дня комісія із старшокласників оцінювала санітарний стан спалень і класів. Підбивалися підсумки за тиждень, місяць, переможців нагороджували вимпелами, поїздками, книжками. Велика увага приділялася зміцненню матеріальної бази школи та збереженню зору дітей. Бігун В. І. їздив у Свердловськ закуповувати лупи, відповідні парти.      У 1970 році директором став Яценко Петро Іванович, який до того працював у дитячому будинку в Середній Азії. Він умів знайти  спільну мову з усіма дітьми, особливу увагу звертав на індивідуальну роботу з важкими учнями. Діти його любили. Петро Іванович був хорошим організатором, умів згуртувати колектив. Колектив школи проводив пошукову роботу червоних слідопитів. Слідопити вели альбом своєї роботи, а старша вожата з піонерським активом вели «Літопис піонерської організації». Школа підтримувала зв’язки з іншими навчальними закладами такого типу: Нагуєвицькою, Вигодською спецшколами-інтернатами, школою-інтернатом для слабозорих дітей м.Тарту (Естонія). Колективи переписувалися, обмінювалися досвідом, виступали з художньою самодіяльністю, організовували міжшкільні спортивні змагання. Діти із вчителями з Естонії побували в нас, а на їх запрошення наші педагоги з кращими учнями відвідали Естонію у 1972 році. У 1977 р. школу очолив Стеценко Григорій Кузьмович. Під його керівництвом було збудоване нове приміщення школи, яке спочатку планувалось як Стрийська виправна колонія для малолітніх правопорушників. У 1978 р. Стеценка Г. К. змінив Сунак Дмитро Васильович. За час його керівництва освоювалась територія навколо нового приміщення школи: закладено клумби троянд, посаджена алея туй, створено географічний та спортивний майданчики. Була також створена кролеферма, де діти вчилися доглядати за кролями. Підтримувався порядок у парку. Також був створений вокально-інструментальний ансамбль «Старшокласник», ансамбль педпрацівників «Незабудки» під керівництвом Завадецької Я. Т. У 1988 році директором школи став Сенько Ярослав Петрович. З цього часу почалися значні зміни у житті школи. У школі створено перший у районі музей народознавства.      Були організовані зустрічі з учасниками визвольного руху, від яких записали співанки УПА та стрілецькі пісні.

Опис : D:\GEO\ролик про школу\Новая папка\IMG_2487.JPGЗа роки незалежності значно зміцнилася матеріально-технічна база школи. Зроблено капітальний ремонт приміщення школи, встановлено шатровий дах, проведено нову теплотрасу, повністю замінено системи опалення та водопостачання, закуплено стоматологічну установку, медичне обладнання, автотранспорт, нові меблі для спалень і класів. У школі є всі умови для навчання і виховання дітей зі зниженим зором: 19 навчальних кабінетів,            24 спальні кімнати, медичний пункт, актовий зал, їдальня, 3 спортивні зали, столярна та слюсарна майстерні, кабінет швейної справи, хатина-музей народознавства, новостворені кабінети соціально-побутової орієнтації, корекції, кабінет психолога. У 2008 році на кошти працівників школи у приміщенні фойє було створено капличку. Тут правляться Служби Божі, Хресна дорога, діти і працівники школи моляться. Педагоги школи проводять зустрічі з відомими людьми, зокрема з Героєм України –  Ю. Шухевичем, лауреатами Шевченківської премії С. Максимчуком, А. Гораком, колишніми депутатами Верховної Ради України -  поетом В. Романюком, І. Осташем,  діючим -  О. Канівцем, поетом і композитором З. Филипчуком, чемпіоном світу з пауерліфтингу  І. Фрейдуном.

Учні нашої школи ставали призерами і переможцями різних обласних конкурсів на кращі малюнки, Всеукраїнського фестивалю «Назустріч мрії», фестивалю «Повір у себе - і у тебе повірять», Міжнародного фестивалю «Подорож у часі».   У 2005 році на базі Підгірцівської спецшколи інтернату для дітей зі зниженим зором засновано молодіжний культурно-спортивний клуб «ТЕМП». У травні 2009 р. МКСК «ТЕМП» взяв участь у Всеукраїнському конкурсі благодійної організації «Фонд братів Кличків» на встановлення дитячих спортивних майданчиків в рамках проекту «Клич друзів – граймо разом!» за підтримки ТОВ «Кока-кола – Україна Лімітед» і отримав перемогу. У 2010 році школа стала переможцем всеукраїнському конкурсі на краще викладання фізичної культури в навчальних закладах. Школа-інтернат посіла друге місце.

    Наш заклад створений для того, щоб усе набуте молодою людиною тут, в майбутньому стало гарантом її оптимальної самореалізації в подальшому житті.

 У школі ми ростемо, мужніємо, набираємося досвіду. Кожна в світі людина знає, що знання – це найлегша ноша, яка знадобиться кожному. І добре, якщо в кожній школі є свій літопис, своя історія, де по зернятах зібрано все про її жителів – учнів, педагогів, працівників.  Щоб можна було б в будь-який момент повернутися, доторкнутися до свого дитинства – країни, якої не має на карті, та яку дуже легко знайти. Вона поряд, у нашій пам’яті. Аби пам'ять була міцною і тривалою її необхідно відтворити в історії школи.

Педагогами школи створено книгу «Літопис шкільного життя», де зібрано матеріал про історію школи, фотографії, спогади педагогів, вчительські династії, фотогалерею випускників.